Залізорудна сировина. Різновиди, використання та українські назви

• Що таке залізна руда та в чому її відмінність від ЗРС
• Різновиди залізорудної сировини
• Використання назв залізорудної сировини на українських ресурсах та у нормативних документах

Будь-яка мова – це живий організм, який знаходиться у стані безперервного руху та змін. Як й більшість народів світу, українці не живуть в ізольованому середовищі, на нас впливають різні внутрішні та зовнішні фактори, такі як технологічний прогрес, геополітичні обставини, встановлення нових й припинення непрацюючих корпоративних та державних стосунків тощо. Завдяки цьому в нас постійно з’являються нові слова та словосполучення, а деякі з існуючих стають застарілими й поступово вилучаються з актуального «мовного обігу». Такий перебіг подій є абсолютно нормальним. Він властивий як художній літературі та людському побуту, так й науковим та спеціалізованим текстам.

Але у вітчизняних реаліях іноді здається, що під час чергової хвилі змін сучасні «словотворці» дуже поспішають зробити власний внесок у розвиток мови й нехтують вже існуючими українськими словами-аналогами та усталеними термінами. І якщо в художніх творах такі поспішні нововведення можуть бути навіть непомітними, то в технічній літературі вони призводять до суттєвої плутанини, оскільки часто йдуть всупереч позначенням, встановленим у національних стандартах України та інших діючих державних нормах. У свою чергу, некоректне використання специфічних термінів у проектній та договірній документації може мати серйозні наслідки. Наприклад, помилкове позначення якогось металопрокату у затверджених технічних нормах на відповідальну конструкцію приведе до неможливості замовлення напівфабрикатів для її виготовлення й, як наслідок - до зриву строків виконання контракту в цілому. Тому до розробки та використання спеціальної термінології потрібно відноситися відповідально, ретельно аналізуючи всі існуючі нормативно-технічні документи (НТД) та досвід суміжних галузей промисловості.

Читайте також «Кутик» та «кутник». Чи є різниця?

Минулого разу ми вже почали розглядати особливості українських металургійних термінів та визначили, що слова «кутик» та «кутник» не є тотожними. Сьогодні ж хочу розповісти про різні види залізорудної сировини (ЗРС), які використовуються у чорній металургії, про особливості їхнього виробництва та визначення, що застосовуються до такої продукції. Навколо української назви одного з різновидів ЗРС зараз також відбуваються дебати у промислових та мовознавчих колах.

Що таке залізна руда та в чому її відмінність від ЗРС

Залізна руда є основною сировиною для чорної металургії. Без неї неможливе виробництво чавуну та сталі, заліза прямого відновлення та, у подальшому, сталевого прокату. Але у своєму первинному вигляді одразу після видобутку з кар’єрів та шахт при виготовленні металопродукції може використовуватися тільки високоякісна залізна руда - для цього вона повинна мати потрібний розмір часток, високий вміст заліза (Fe) та дуже невелику кількість шкідливих домішок. В природі такі корисні копалини зустрічаються дуже нечасто. Більше 90% рудного матеріалу, що видобувається у світі, проходить процес підготовки та збагачування на спеціалізованих гірничо-збагачувальних комбінатах.

Залізна руда властивості має різні, в залежності від її видів, яких в природі налічується декілька десятків. Найбільш розповсюдженими є магнетит (найбагатший за вмістом заліза), гематит, бурий залізняк та сидерити (найбідніші серед перелічених). Окрім оксидів та інших сполук заліза, залізна руда містить так звану «пусту породу», яка складається з глинозему Al₂O₃, кремнезему SiO₂, сірки, фосфору, миш’яку, цинку та інших домішок. Але ключовими параметрами такого рудного матеріалу є вміст заліза та те, в якому вигляді воно знаходиться – вони напряму впливають на те, як використовується залізна руда в подальшому.

Характеристика деяких залізних руд

У сферах, де використовується залізна руда, важливим є забезпечення потрібного розміру її часток, максимально можливого вмісту Fe та мінімальної кількості пустої породи й шкідливих елементів. Тому після видобутку залізна руда проходить декілька етапів перероблення, перш ніж надійде на металургійні комбінати:

Саме після таких збагачувальних операцій рудні матеріали стають придатними для подальшого виготовлення чавуну у доменних печах, а також металізованих окатків (DRI – Direct Reduced Iron) або гарячебрикетованого заліза (HBI – Hot Briquetted Iron) шляхом процесів прямого відновлення.

Різновиди залізорудної сировини

В результаті підготовки залізної руди отримують три основні види ЗРС.

Залізорудний концентрат (англ. – iron ore concentrate) – дрібнодисперсний продукт, хімічний та мінералогічний склад якого відповідає вимогам подальшого металургійного переробляння. Це товарний продукт, який ще не підходить для безпосереднього використання у доменній печі чи агрегатах прямого відновлення, але використовується як напівфабрикат для виробництва доменних окатків та окатків під металізацію.

Окатки (англ. – pellets, рос. - окатыши) – залізорудна сировина, що отримується з пилоподібної руди та тонкоподрібнених концентратів шляхом грудкування та зміцнення випалом або безвипаловим способом. Доменні окатки з вмістом заліза не менше 62% використовуються для виробництва чавуну в доменних печах. Окатки під металізацію з дозбагаченого концентрату мають вміст заліза не менше 66% і використовуються насамперед для отримання заліза прямого відновлення (DRI, HBI).

Агломерат (англ. - sinter) – шматковий матеріал для доменної плавки, який отримують шляхом спікання руди (біля 50%), вапняку (~ 20%), дрібного коксу (біля 10%), колошникового пилу та інших складових на спеціальних агломераційних машинах. Ця залізорудна сировина є більш крихкою у порівнянні із спеченими окатками, тому її виробництво намагаються розмістити якнайближче до ділянок подальшого переробляння (найчастіше аглофабрика є складовою металургійного комбінату).

Використання назв залізорудної сировини на українських ресурсах та у нормативних документах

Для розуміння ситуації потрібно поглянути на історію формування нормативно-технічної бази України впродовж останніх десятиліть. Як й в інших галузях промисловості, до 1991 року в металургії республік СРСР панували державні стандарти Радянського Союзу (ГОСТ). Вони публікувалися виключно російською мовою. Після розпаду цього державного утворення частина таких нормативних документів трансформувалася у міждержавні стандарти (із збереженням абревіатури ГОСТ та мови видання). Ці норми діяли по всіх країнах, що входили у СНД або мали із ним якісь договірні відносини. На базі інших стандартів сформувалися національні стандарти (в Україні це були ДСТУ), що мали силу в конкретній країні та видавалися державною мовою. При цьому ключові особливості ГОСТів (наприклад, позначення марок вуглецевої та легованої сталі, види чавуну та ЗРС, термінологія тощо) залишалися незмінними. Такий варіант адаптації нормативної бази на той момент влаштовував всіх, оскільки виробничі підприємства та споживачі продукції протягом більше ніж півстоліття «існували в одній системі координат», й різкий перехід до якихось власних документів привів би до промислового колапсу в буквальному сенсі цього слова.

З часом до переліку діючих норм в Україні додавалися (й продовжують надходити) документи власної розробки. Це можуть бути Технічні умови (ТУ), державні стандарти (ДСТУ), галузеві стандарти (ГСТУ), стандарти підприємств (СТП) тощо. Вони розробляються на базі існуючих стандартів або є абсолютно новими; їх перекладають, адаптують або створюють люди різних професій, з різним рівнем технічної компетенції та знання мови. Крім того, в останні роки в нас активно впроваджуються так звані «гармонізовані» стандарти інших країн (ДСТУ EN, ДСТУ ISO, ДСТУ ASTM та інші) – перекладені версії європейських, американських та інших технічних норм, з національними доповненнями або без них. Авжеж все це не могло залишитися без наслідків у вигляді помилок перекладу, нестиковок ідентичних формулювань, неправильного використання специфічних термінів тощо. А нові віяння так званої лексичної моди лише додали плутанини в цьому питанні.

«Не минула чаша ця» й металургійної термінології. Таким назвам залізорудної сировини як «концентрат» та «агломерат» поки що більш-менш «щастило». Першому – тому що таке позначення збігається з англійським «concentrate» й відоме у всьому світі як назва товарної продукції. Другому – тому що, незважаючи на те, що в світі такий продукт називають «sinter», методи підготовки сировини під доменну плавку або металізацію мають загальну назву «процеси агломерації» (англ. «agglomeration processes»).

А ось навколо позначення окатків останнім часом йдуть серйозні «мовні баттли». Як їх зараз тільки не називають: котуни, обкотиші, окатиші… Експерти з лінгвістики безперервно розробляють все нові назви для цього виду ЗРС й зовсім не звертають увагу на те, що позначення в нього вже давно є, й воно закріплене у діючих державних стандартах України.

Все почалося саме з українського перекладу старих ГОСТів та інших російськомовних матеріалів з металургії. Тоді з російської слово «окатыши» переклали буквально як «окатиші», й цей термін на багато років закріпився у національних нормативно-технічних документах та профільній літературі. Він й досі зустрічається у деяких спеціалізованих виданнях, законодавчих нормах, фінансовій та операційній звітності гірничодобувних компаній та інших джерелах.

Але в актуальних українських технічних нормах, впроваджених у останні двадцять-двадцять п’ять років, ця назва вже змінена на більш прийнятну «окатки». Цей термін використовується у державних стандартах України, які описують й те, як добувають залізну руду, й процеси її збагачення, й методи випробування ЗРС тощо. Зокрема можна виділити такі НТД:

1. ДСТУ 2552-94 «Руди залізні та марганцеві. Види та властивості продукції. Терміни та визначення»;
2. ДСТУ 3704:2013 «Продукція залізорудна. Загальні технічні умови»;
3. ДСТУ ISO 11323:2007 «Руда залізна і залізо прямого відновлювання. Словник термінів»;
4. ДСТУ ISO 4700:2017 «Окатки залізорудні для доменної печі та для сировини прямого відновлювання. Метод визначення міцності на стиснення» та багато інших.

Ось, наприклад, визначення цього терміну в ДСТУ ISO 11323:

Або характеристика офлюсованих окатків у ДСТУ 2552:

В жодному з діючих національних технічних нормативних документів ви не зустрінете ані «котунів», ані «обкотишів», ані інших аналогів, вигаданих вітчизняними мовознавцями у останні роки. Тому, допоки ці нові слова не увійшли у офіційні видання державних стандартів, використовувати їх у звітній, договірній, професійній та іншій діяльності категорично не рекомендується.

Метінвест-СМЦ як компанія, що входить у найбільшу в Україні групу гірничодобувних та металургійних підприємств, вважає своїм обов’язком підтримувати та поширювати коректне використання термінів, пов’язаних із виробництвом металопродукції, та підвищувати рівень культури професійного спілкування. Тому ми вважаємо за потрібне розміщувати відповідні пояснюючі матеріали на сторінках нашого сайту. Окрім особливостей української металургійної термінології ви знайдете тут багато корисного, дізнаєтеся, для чого використовується залізна руда та інші продукти чорної металургії, та за необхідності зможете одразу замовити листовий, рулонний, сортовий прокат та труби від найкращих вітчизняних виробників. Якщо у вас виникли питання, ви можете нам написати або зателефонувати до контакт-центру за телефоном 0800-30-30-70. Наші експерти завжди готові допомогти.