Сталева армійська каска: чи все так просто

  1. Головна
  2. Статті
  3. Сталева армійська каска: чи все так просто
Сталева армійська каска: чи все так просто
Сталеві каски - історія створення, стандарти для виготовлення та сучасні вимоги до рівнів балістичного захисту - пізнавальний та важливий матерал
Сталева армійська каска: чи все так просто
Метінвест СМЦ
https://metinvest-smc.com/ua/articles/staleva-armijska-kaska-chu-vse-tak-prosto/
2022-03-31 15:10:46
Сталева армійська каска: чи все так просто
21 Березня 2022

Як не сумно усвідомлювати, війна – споконвічний супутник людської цивілізації. І з давніх-давен кожен воїн прагнув убезпечити себе, а кожна держава впроваджувала свої стандарти військового обмундирування. Так поступово людство перейшло від обладунків зі звіриних шкур до сучасної амуніції, до комплекту якої входить і залізна каска.

Існує навіть допоміжна історична дисципліна – уніформологія. Це нова наука, що тільки формується, вивчає історію та хід розвитку військового форменого одягу, а також розглядає характерні особливості військового обмундирування та екіпірування, історичні особливості та інші фактори, що впливають на них.

Короткий екскурс в історію

Сьогодні каска – стандартний елемент бойового екіпірування військовослужбовців сухопутних військ та морської піхоти всіх армій світу. Але з'явилася вона, а точніше стала адаптованою інтерпретацією шкіряних та металевих захисних шоломів лише на початку XX століття, і послужила цьому ціла низка передумов, серед яких стрімка індустріалізація, налагодження серійної виплавки сталі та початок Першої світової війни.

Ця війна стала найбільш широкомасштабною в історії людства і відрізнялася траншейною тактикою ведення бойових дій та масовим застосуванням нових видів артилерії та стрілецького озброєння. Така ситуація і визначила необхідність захисту солдатів і офіцерів від поразки кулями, осколками й грудками землі та камінням, що розлітаються від снарядів.

kaska_voennaya

Військова каска 

Першою армією, яка застосувала каски, вважається французька. Її підрозділи піхоти та кінної артилерії вже у 1915 році були екіпіровані «Андріанкою» – армійською сталевою каскою, у розробці та створенні якої взяв активну участь генерал Огюст Андріан. Введення цього предмета дозволило майже вчетверо скоротити травми та поранення голови та значно мінімізувати втрати особового складу. Армії союзників і противника оцінили ефективність даного нововведення, і вже у 1916 сталева каска застосовується у всіх арміях, що брали участь у Першій світовій війні.

Незважаючи на задовільні властивості балістичного захисту, шолом Андріана вважається найвдалішим зразком сталевих касок свого часу. Вона була прийнята на озброєння більш ніж у 10 країнах і використовувалася аж до початку 40-х років.

Німці не відразу оцінили переваги застосування сталевих касок, зате, коли вони визнали свою неправоту, підійшли до цього питання з усією ретельністю. Німецькі конструктори та розробники провели наймасовіші дослідження у цій галузі. В результаті численних досліджень вони створили кілька вдалих модифікацій, серед яких Stahlhelm M40 – один з найвідоміших у світі сталевих шоломів часів Вермахту.

Після Другої світової війни у ​​багатьох країнах старі каски на той час продовжували використовуватися. Причому далеко не у мілітаристських цілях. 

Змінювалися часи, удосконалювалося озброєння і поступово армійські каски піддавалися багаторазовому покращенню з урахуванням:

  • мінливих вражаючих факторів;
  • аналізу застосування чи випробування у бою;
  • кліматичних умов експлуатації.

Конструктивні особливості

Форма, товщина та маса армійського шолома відіграють ключове значення. Він повинен захищати лобову та скроневу частину голови і при цьому не створювати надлишкового навантаження на шийні хребці у статиці та динаміці. Спроби підвищити кулестійкість шляхом збільшення товщини стінки зазнали невдачі, бо підвищена маса тільки посилювала інерцію кулі або уламка і при їхньому прямому попаданні в лобову частину у багатьох солдатів просто ламалася шия. Шляхом аналізу реальних та розрахунково-випробувальних даних отримано оптимальну товщину сталевого шолома – залежно від механічних властивостей сталі та форми каски вона може становити 1,05…1,41 мм.

Крім верхньої сталевої частини кожна каска має внутрішній пристрій та ремінець для підборіддя. До них також висувається низка особливих вимог. Вони повинні не тільки надійно фіксувати шолом на голові, але й частково компенсувати кінетичну енергію, що виникає при ударі, і розподіляти зусилля на поверхні голови.

У різних країнах впроваджувалися різноманітні конструктивні рішення внутрішнього устрою касок. Але найчастіше зустрічаються моделі із підшоломниками з трьох і більше шкіряних сегментів, закріпленими на обручі. Останній кріпиться до сталевої частини за допомогою трьох або чотирьох кламерів.

Будова сталевої каски

Будова армійської каски

Сталеві каски випускаються в різних розмірах і можуть додатково оснащуватися знаками відмінності та засобами маскування.

Балістичний захист та основні вимоги

Армійські шоломи повинні захищати голову власника від ударів тупими предметами та проникнення низькошвидкісних куль та уламків снарядів і, звичайно ж, пов'язаних із цим піротехнічних процесів та травм. Захисний ефект досягається шляхом забезпечення достатнього простору між черепом та шоломом та завдяки поглинанню та розподілу енергії удару по всій його площі. В результаті при хорошому поєднанні міцності та пластичності сталі в точці удару в касці відбувається розтягування та вдавлювання металу з мінімальним травматичним ефектом для людини.

Багато касок має небалістичні захисні властивості проти ударної хвилі, викликаної потужними вибухами. Але варто враховувати, що від високошвидкісної кулі вони не рятують, тільки якщо вона пройшла дотичною.

Як частина спорядження сталева каска повинна не тільки підвищити ступінь безпеки військовослужбовців і мати хорошу балістичну стійкість проти куль або снарядів. Вона не повинна заважати руху, виконанню стрілянини та обслуговуванню техніки в бойових умовах. При цьому каска має бути:

  • досить легкою та надійною;
  • функціональною та комфортною;
  • придатною для вторинної переробки;
  • максимально дешевою та простою у виробництві.

Конструкторам та розробникам далеко не завжди вдавалося забезпечити комплексне виконання всіх вимог. Наприклад, післявоєнні дослідження показали, що сталеві шоломи Вермахту були більш ергономічні та комфортні, а каски радянського виробництва демонстрували покращену кулестійкість, але були не настільки зручні.

Матеріали та процес виготовлення

У різних країнах світу металеві армійські каски вироблялися з різних низьколегованих марок сталі, оскільки застосування високолегованих сталей не виправдано високими фінансовими витратами, а вуглецеві сталі неспроможні забезпечити належний балістичний захист. І оскільки сталева каска – стратегічне загальновійськове спорядження, склад сталей, що використовуються для її виробництва, як й спеціалізовані особливості технології її виготовлення, становлять державну таємницю. Широкому загалу достовірно лише відомо, що спочатку в нацистській Німеччині для виробництва касок використовувалася хромонікелева та легована молібденом сталь, а в СРСР – стали марок 36СГ та 36СГА.

Більшість армійських шоломів, як і каска Андріана, спочатку виготовлялася з двох штампованих елементів – напівсферичне склепіння шолома і гребінь, який закриває вентиляційний отвір і посилює захисні показники, з'єднувалися за допомогою клепаних з'єднань. Така технологія була досить трудомісткою, і незабаром каски почали виробляти з листової сталі методом гарячого штампування із завальцюванням торцевого краю. Згодом виробникам довелося відмовитися і від цієї дорогої операції та замінити її відбортуванням, що дозволило кардинально скоротити витрати на виробництво.

Технологія виготовлення армійських шоломів, розроблена Ф. Швердом, передбачала використання 12 штампів і складний ланцюжок поетапної термообробки із застосуванням різних мастильно-охолодних рідин та емульсій. Вже за часів Другої світової війни німцям довелося скоротити кількість штампів до 4 і використовувати замість якісної низьколегованої сталі дешевші марки. Кільце для кріплення підшоломника, яке виготовлялося з алюмінію, також довелося виконувати з оцинкованої сталі.

Штампована заготівля піддається фінішній термічній обробці. Для подальшого кріплення внутрішнього оснащення на напівфабрикат за допомогою зварювального або клепкового з'єднання встановлюють клаймери для обруча та сережки для ремінця. Після фарбування практично готовий виріб укомплектовується деталями підшоломника, а ремінець кріпиться до сережок. Фінішний етап – контроль якості всієї продукції та випробування зразків із кожної партії.

Варто зазначити, що в процесі створення військового екіпірування, й сталевої каски в тому числі, часто використовувалися передові технології в галузі матеріалознавства, безпеки, технологій тощо. З моменту першого застосування сталевих армійських касок у всьому світі видано понад тисячу патентів на різні рішення, покликані покращити їх захисні властивості, ергономіку, процес виробництва тощо. Причому багато винаходів були малоефективні, а інколи абсурдні.

 Патент на шлем

Опис до патенту шолома, що захищає від уламків шрапнелі та куль

Сьогодні вимоги до рівнів балістичного захисту касок, а також їх ваги та загального комфорту при носінні вищі, ніж будь-коли раніше. Тому при їх виробництві на заміну сталям приходять сучасні полімерні матеріали.

Ми раді, що ви зацікавилися інформацією з нашого блогу. І даємо згоду на використання матеріалів для навчальних цілей або особистого користування.
Проте попереджаємо, що копіювання інформації для публічного розповсюдження – це порушення авторського права та інших прав інтелектуальної власності згідно з Бернською конвенцією та Законом України про авторське право №3792-XII.