Ось уже протягом кількох століть домни є основними агрегатами для обробки залізорудних матеріалів і, незважаючи на те, що їх використовували ще в Стародавньому Китаї, вони актуальні й сьогодні. Доменні печі – великі металоплавильні агрегати шахтного типу, призначені для виплавки чавунів та феросплавів. Принцип роботи заснований на протитечії розжарених відновлювальних газів, що рухаються вгору, і завантажуваної шихти, а ключовою особливістю є безперервність плавильного процесу.
Звичайно, з роками їх конструкція зазнавала різноманітних змін. Домни модернізувалися, вдосконалювалися і виготовлялися із застосуванням різних матеріалів, проте їх принцип роботи був, є і залишається незмінним. І, незважаючи на високий рівень сучасних технологій, у найближчі десятиліття доменний процес усе ще залишатиметься одним з основних способів виробництва у чорній металургії.
Історія появи доменної печі
Залізо (Fe) є четвертим елементом за ступенем поширеності на Землі. Але на нашій планеті воно не зустрічається в чистій елементарній формі, ну хіба що в складі метеоритів. Тому люди стали отримувати його методом відновлення із залізовмісних руд, що являють собою оксиди та карбонати Fe. Й оскільки елементарний зв'язок між Fe та O2 досить міцний, першим винахідникам довелося шляхом проб та помилок створювати перші й, можливо, не зовсім ефективні плавильні агрегати та використовувати для отримання високих температур деревне вугілля, яке в давнину було єдиним джерелом енергії.
З огляду на рівень сучасних технологій, важко зрозуміти, як можна було користуватися доменною піччю за відсутності потужних скіпових підіймачів, численних приладів й датчиків, без природного газу та пиловугільного палива. Проте, по всьому світу збереглась досить велика кількість доменних печей, побудованих ще у XVII-XIX століттях. Більшість з них є об'єктами історичної спадщини та експонатами музеїв під відкритим небом. Але найперші домни були створені в Китаї, про що свідчать чавунні вироби, виготовлення яких датується ще V століттям до нашої ери.
Китай
Численні чавунні артефакти, знайдені в різні роки в Китаї, дозволяють говорити про те, що саме на території сучасної КНР вперше був винайдений та освоєний доменний процес. Найдавніший відомий фрагмент чавуну, датований IX–VIII століттями до н. е., знайдено в провінції Шаньсі.
Сьогодні не можна достеменно встановити, яке було улаштування доменної печі у стародавньому Китаї. Відомо лише, що ранні конструкції мали глиняні стіни, а їх домниця мала форму двох усічених конусів, з'єднаних великими основами. Мала потужність повітродувних засобів обмежувала можливе збільшення шахти печі за висотою, тому печі були висотою від 2 метрів. Залишки великих доменних печей ханьської доби знайдено, зокрема, у провінції Хенань. Також з деяких джерел відомо, що:
- у 500 р. до н.е. місцеві умільці навчилися доводити температуру впливу на шихту до 1130°С;
- до 300 р. до н.е. доменний чавун починає широко використовуватися в Піднебесній для виготовлення зброї, інструментів і сільськогосподарських знарядь;
- у XI столітті через зростаючі обсяги виплавки чавуну в імперії Сун почалася масова вирубка дерев. І деревне вугілля, єдине паливо для домни тих часів, починають замінювати на бітумінозне кам'яне вугілля.
Середньовічна Європа
У XII та XIII столітті на території Штирії (нині Австрія) для отримання чорних металів шляхом хімічного відновлення заліза з руди використовувалася сиродутна піч (штукофен). Вона функціонувала майже так само, як працює доменна піч, що дозволяє вважати її якщо не прототипом, то попередником такої.
Ближче до XV століття домни зводяться у Швейцарії, Швеції, Вестфалії та Англії. Висота їх досягає 5 метрів, а при обслуговуванні вже використовуються різноманітні механізовані засоби. Й хоча подача повітря здійснювалася клинчастими міхами, керованими гідроприводом, все ж це не могло забезпечити високу інтенсивність плавки, й добова продуктивність домни на той час в кращому випадку становила 1,0...1,2 тонни.
Існує кілька гіпотез про те, як доменне виробництво з'явилося у Європі. За однією з версій технологія могла бути вкрадена у китайців, за іншою – перейнята у народів, що заселяли території на південь від Каспійського моря. Зате всі історики сходяться на думці, що істотний внесок у розвиток доменного виробництва в Європі внесли цистерціанці. Ченці цього католицького ордену активно займалися господарською діяльністю і були кращими металургами у середньовіччі. Навіть у примітивних доменних печах того часу цистерціанці змогли домогтися високої ефективності у переплавці руди на чавун, про що свідчать знайдені при розкопках залишки шлаку з дуже низьким вмістом заліза.
Сучасний етап
Подальше становлення і розвиток доменного виробництва вже відноситься до XVIII-XX століть. І значну роль в цьому зіграли великі науково-технічні досягнення. Серед них:
- застосування у 1709 році Абрахамом Дербі коксу для виплавки чавуну в доменній печі в Коулбрукдейлі;
- створення Дж. Уаттом у 1784 універсального парового двигуна;
- розробка в 1828 році Дж. Нілсоном технології нагріву дуття перед подачею до домни;
- винахід у 1850 році для завантаження шихти засипного пристрою типу «воронка-конус»;
- отримання у період 1867…1871 Г. Бессемером патентів на плавку чавуну з високим тиском усередині печі та на технологію роботи домни на збагаченому кисневому дутті.
Паросилові установки й агрегати стали широко використовуватися для нагрівання та подачі дуття до домни, а також дозволили значно скоротити використання вугілля та замінювати його антрацитом. Але все ж, незважаючи на численні інновації, основним паливом для доменної печі був та залишається кокс. Саме його використання стало для металургії ключовим фактором й основою для індустріальної революції XIX століття, а коксові домни працюють донині.

Доменні печі також використовувалися для виплавки цинку. На відміну від печей, що виплавляють залізо, вони трохи нижчі, не мають вогнетривкої футерівки в бічних стінах та абсолютно герметичні. Але через високу собівартість цинкові доменні печі майже не застосовуються.
В результаті численних розробок й впроваджених ідей доменне виробництво зазнало величезних якісних змін, а збільшення обсягів виробництва чавуну і сталі призвело до створення високопродуктивних доменних печей.
Схема доменної печі
А тепер спробуємо більш детально розібратися, що таке доменна піч. Адже цікаво, що ж приховано за потужною футерівкою й численними технічними майданчиками, які оперізують піч по всьому периметру.
Домна – це плавильний агрегат шахтного типу й безперервної дії, в якому всі теплообмінні, плавильні та відновні процеси здійснюються в потоці кускових матеріалів шихти й відновлювальних газів, що рухаються назустріч один одному. Агрегати можуть відрізнятися об'ємами робочого простору, рівнем продуктивності та розмірами, але в цілому у них всіх ідентична конструкція. А типова схема доменної печі включає такі елементи, як колошник, шахта, розпар, заплечіки, горно й під.
Колошник
Це циліндрична частина, розташована вгорі печі. Через неї здійснюється завантаження і розподіл шихти, тому колошник відчуває ударні й абразивні впливи від залізорудних матеріалів, коксу та флюсу, що зсипаються з великого конуса. А як пристрій він має складну багатоповерхову конструкцію, в яку входить завантажувальний пристрій, система газовідводів з клапанами, мініциклони та трубопровідна система вирівнювання тиску.
Шахта
Це найбільша за об'ємом і найменш стійка частина печі, що має форму усіченого конуса. Саме в шахті відбуваються основні фізико-хімічні процеси взаємодії між твердими шихтовими матеріалами та газами. Й її значна висота обумовлена тим, що при русі матеріалів має відбутися найбільше непряме відновлення оксидів заліза, а це досягається тривалим перебуванням матеріалів в шахті. Якщо висота недостатня, матеріали переходять в нижню частину печі слабо відновленими, а щоб забезпечити високу газопроникність стовпа шихти протягом усього плавильного процесу, шахта розширюється зверху вниз.
Розпар
Циліндрична частина печі, що має найбільший діаметр й забезпечує плавний перехід шахти в заплечіки. У профілі домни розпар розташований відповідно до початку етапу шлакоутворення. За рахунок його широких габаритів знижується швидкість руху газів в зоні шлакоутворення і попереджається підвисання шихти, бо в момент переходу залізорудних матеріалів у тістоподібні маси знижується проникність шару шихти й зростає гідродинамічний опір.
Заплечіки
Ця частина печі має форму перегорнутого усіченого конуса. Це дозволяє направити газові потоки з зони горіння до «рудного гребеня» й уповільнює темп руху шихтового стовпа вниз.
Горно
Воно являє собою нижню циліндричну частину домни й складається з двох частин: фурмової зони та металоприймача. У фурмовій зоні знаходяться фурмові отвори та прилади, за допомогою яких в домну під тиском подається нагріте повітряне дуття. А в металоприймачі, що збирає рідкий чавун та шлак, розташовані отвори для їх випуску.
Під
Це подина металоприймача. З огляду на масогабаритні параметри та принцип роботи доменної печі, під є одним з її найбільш відповідальних елементів. Він відчуває значний гідростатичний тиск і температурні напруження й тому виконується з вуглецевого та високоглиноземистого матеріалу й має особливий вид охолодження.
Фундамент
Доменна піч є унікальною спорудою, що має колосальну масу. Іноді на 1 м3 її корисного об'єму може сягати 12…15 тонн вагового навантаження, створюваного конструкцією самої печі, завантаженою шихтою та розплавом. Щоб передати таке навантаження на ґрунт рівномірно, мінімізувати осадку та термічне старіння, фундамент доменної печі зводиться двошаровим: нижня частина є масивною підошвою, верхня – пень.
Підошва виконується з бетону марки не нижче 400 та гравійного наповнювача. Консольні частини її армуються сталлю. Пень виконується з вогнетривких матеріалів і завантажується у циліндричний кожух, поверх якого створюється стакан з шамотного вогнетриву.
Конструктивні розміри типових доменних печей
|
Розміри профілю |
Корисний об'єм печі, м3 |
|||||
|
1033 |
1513 |
2000 |
2700 |
3000 |
5000 |
|
|
Висота, мм |
|
|||||
|
повна (Hп) |
28700 |
30750 |
32358 |
33650 |
34950 |
36100 |
|
корисна (H0) |
26000 |
28000 |
29400 |
31200 |
32200 |
33500 |
|
горна (hг) |
3200 |
3200 |
3600 |
3900 |
3900 |
4400 |
|
заплечиків (hз) |
3000 |
3200 |
3000 |
3400 |
3200 |
3700 |
|
розпару (hp) |
2000 |
1800 |
1700 |
2200 |
2000 |
1700 |
|
шахти (hш) |
15000 |
17300 |
18200 |
18700 |
20100 |
20700 |
|
колошника (hк) |
2800 |
2500 |
2900 |
3000 |
3000 |
3000 |
|
«мертвого шару» |
600 |
766 |
1101 |
1699 |
1740 |
1113 |
|
Діаметр, мм |
|
|||||
|
горна (dг) |
7200 |
8600 |
9750 |
11000 |
11600 |
14700 |
|
розпару (D) |
8200 |
9600 |
10900 |
12300 |
12800 |
16100 |
|
колошника (dк) |
5800 |
6600 |
7300 |
8100 |
8400 |
10800 |
|
великого конуса |
4200 |
4800 |
5400 |
6200 |
6500 |
- |
|
Колошниковий зазор, мм |
800 |
900 |
950 |
950 |
950 |
- |
|
Відношення H0:D |
3,18 |
2,92 |
2,70 |
2,54 |
2,51 |
2,08 |
|
Відношення dк:D |
0,71 |
0,69 |
0,67 |
0,66 |
0,656 |
0,67 |
|
Відношення D:dг |
1,14 |
1,12 |
1,12 |
1,12 |
1,10 |
1,095 |
|
Кількість повітряних фурм |
16 |
18 |
20 |
20 |
28 |
|
|
Кількість чавунних/шлакових льоток |
1/2 |
1/2 |
1(2)/2 |
2/2 |
3/1 |
4/1 |
Принцип роботи домни
Доменний процес протікає досить складно й вимагає дотримання технології та суворого контролю за рівнем численних фізичних параметрів. Але спробуємо спрощено розглянути, як доменна піч працює.
Скіповим підіймачем шихтові матеріали (залізорудна сировина, кокс, флюси) піднімаються на висоту колошникового пристрою й засипаються до печі. При цьому засипка шихтових матеріалів здійснюється таким чином, щоб шари коксу чергувалися з залізовмісними матеріалами. Знизу, завдяки роботі фурмових пристроїв, йде нагнітання всередину домни потужного потоку гарячого повітря, який містить необхідний для реакції кисень. Піднімаючись вгору, він рухається в протипотоці з шарами шихтового стовпа, що опускаються вниз та інтенсивно пронизує їх за рахунок наявності міжкускових просторів, викликаючи горіння коксу й розкладання компонентів шихти. Уявімо доменний процес схематично.
Опис процесів в доменній печі
|
Процес |
Хімічні реакції |
|
Кисень, що вдувається за допомогою фурм, взаємодіє з вуглецем коксу |
O2 + C = CO2 |
|
У зоні домни, розташованої трохи вище фурм, кисень вже витрачено і відбувається взаємодія двоокису вуглецю з вуглецем коксу. Така реакція відбувається за температур вище 1000°С |
CO2 + С = 2СО |
|
При нагріванні залізовмісних матеріалів відбувається низка відновлювальних процесів. В результаті на останній стадії відновлення утворюється губчасте залізо, а окис вуглецю переходить у двоокис вуглецю |
3Fe2О3 + СО = 2Fe3О4 + СО2 Fe3О4 + СО = 3FeО + СО2 FeО + СО = Fe + СО2 |
|
Губчасте залізо навуглецьовується та перетворюється в чавун |
3Fe + 2СО = Fe3C + СО2 |
|
Порожня порода під впливом температур вище 1000°С розм'якшується та плавиться. При цьому, вона утворює шлак, взаємодіючи з оксидом кальцію флюсу і невідновленими оксидами заліза і марганцю |
SiO2 + 2CaO = (CaO)2SiO2 SiO2 + 2FeO = (FeO)2SiO2 SiO2 + 2MnO = (MnO)2SiO2 |
|
У домні відбувається відновлення фосфору, марганцю і кремнію. Розчиняючись, вони також реагують з залізом |
P2O5 + 5C = 2P + 5CO SiO2 + 2C = Si + 2CO MnO2 – Mn2O3 – Mn3O4 – MnO |
Рідкий чавун, проходячи крізь шар шлаку, додатково звільняється від сірки і збирається у горні, звідки випускається через льотку у рівні часові інтервали. Шлак має меншу густину і тому знаходиться зверху розплавленого чавуну й тим самим мінімізує його окиснення. Шлаки також відводяться через льотку з дотриманням певної часової послідовності.
Сировинні та паливні матеріали
Залізні руди – основна сировина для доменного виробництва. До них відносяться магнітний, червоний та бурий залізняк, а також сидерити й гетити. Шляхом збагачення та підготовки з них отримують залізорудну сировину:
- окатиші;
- агломерат;
- концентрат.
У руді, крім Fe, міститься порожня порода і різні домішки, які під час плавки виділяються у шлак. Для цих цілей в доменну шихту додатково вводять флюси. Ці матеріали знижують температуру плавлення порожньої породи й пов'язують її у шлак. Застосування флюсів дозволяє знизити кількість домішок в чавуні та надати шлаку необхідних властивостей, адже після виплавки він також використовується у різних сферах сучасної промисловості.
Основним паливом для доменного виробництва ось вже протягом багатьох десятиліть є кокс. Це продукт коксохімічних фабрик та результат безкисневого перероблення спеціальних сортів кам'яного вугілля. При цьому кокс, як компонент шихти, що містить вуглець, одночасно виступає паливом і ключовим реагентом для відновлення Fe з руди. У сучасних умовах металурги стали частково замінювати його на альтернативні види палива – мазут, газ природний, коксовий та доменний, а також на пиловугільне паливо.

Доменна піч
Автоматизація доменного процесу
Модернізація автоматизованої системи управління (АСУ) дозволяє значно збільшити якість та кількість оброблених даних й в результаті підвищити ефективність використання сировини, енергії та всього виробництва загалом. Інтеграція адаптивних програмних продуктів до АСУ дозволяє з високою точністю:
- дозувати склад шихти;
- вести завантаження у певній послідовності;
- аналізувати хід плавки протягом будь-якого часового періоду;
- регулювати технологічні параметри та роботу пристроїв та агрегатів за заданою програмою;
- прогнозувати аварійні ситуації та необхідність проведення ремонтних робіт на технологічному обладнанні.
Чому не можна зупинити домну?
Доменні печі – шахтні плавильні агрегати безперервної дії. Температура в них збільшується зверху вниз. Атмосферний кисень вдувається знизу, вступає до екзотермічної хімічної реакції з коксом, яка дає теплову енергію, необхідну для доменного процесу та яка доходить іноді до 2000-2300°С.
Тому, якщо з яких-небудь причин відбудеться зупинка печі, відразу виникає проблема – як нагріти доменну піч знову, адже всередині неї знаходяться тонни твердих та тістоподібних матеріалів шихти, рідкий чавун та шлак. При зниженні температури все це перетвориться на єдину масу, яку не можна буде повторно нагріти ніякими зовнішніми впливами. Тому повністю доменні печі зупиняють лише при виведенні з експлуатації або на капітальний ремонт. Якщо ж роботу потрібно перервати на тривалий час, піч переводять у режим гарячої консервації: фахівці підтримують роботу її основних вузлів, щоб згодом знову запустити агрегат. Так, на початку повномасштабного вторгнення у березні 2022 року «Запоріжсталь» перевела доменний цех у режим гарячої консервації, а вже у квітні 2022 року знову запустила доменні печі №3 і №4.
Розрахунок річної продуктивності доменної печі
Річна продуктивність печі дозволяє судити про ефективність її експлуатації. Розраховують її за формулою Пгод = m × Vпол / КВКО, а вихідними даними для її розрахунку є:
- корисний об'єм домни, Vпол, м3;
- коефіцієнт використання корисного об'єму, КВКО;
- річна кількість робочих діб печі, m, дні.
Для прикладу виконаємо розрахунки для печі з корисним об'ємом 2000 м3. З огляду на характер експлуатації печі, приймаємо кількість робочих діб за календарну кількість днів. У 2025 році їх було 365. Значення КВКО візьмемо з довідників, для вітчизняних домен будови 70-80-х років минулого століття цей коефіцієнт дорівнює 0,6 та 0,7.
Пгод = m × Vпол / КВКО = 365 × 2000 / 0,6 = 1 216 667 тонн
Це означає, що при повному завантаженні доменна піч з таким корисним об'ємом могла в 2025 році дати економіці близько 1,22 млн тонн чавуну.
За даними World Steel Association, у 2025 році Україна виплавила 7,4 млн т сталі й посіла 23 місце серед країн-виробників.
На території України розташована відома у всьому світі доменна піч №9 «АрселорМіттал Кривий Ріг». Це одна з найбільших домен у Європі. Її корисний об'єм становить 5034 кубічних метри, а річна продуктивність може досягати 4 000 000 тонн.
Висновок
Отже, вихідною сировиною для доменного виробництва є залізні руди, а продуктами, крім основного – чавуну, є шлак, колошниковий газ і колошниковий пил. Власні природні ресурси і потужний виробничий потенціал дозволяють українським металургам зберігати вагому роль на світовому ринку та забезпечувати потреби внутрішнього ринку у чавуні і сталі.