Нові продукти в сталевій індустрії

Промисловість не стоїть на місці й постійно впроваджує нові технологічні процеси, які вимагають використання матеріалів із вдосконаленим комплексом властивостей. Тому сьогоднішня стаття буде присвячена особливостям виробництва нових видів продукції (НВП) на металургійних підприємствах для задоволення потреб ринку, що змінюється.  Розглянемо як загальносвітові та галузеві передумови для виконання таких робіт, так й особливості процесу налагодження випуску нової продукції, в тому числі в умовах Групи Метінвест. 

Що таке новий продукт 

Для початку з’ясуємо, що взагалі називають новим продуктом. Новий продукт – це виріб з новими якісними та/або розмірними характеристиками, виробництво та збут якого додаються до існуючого асортименту. НВП в металургійній галузі бувають: 

• Абсолютно новими (новий сегмент ринку, нова продуктова лінійка); 
• Тими, що розширюють існуючу продуктову лінійку, наприклад: 

• новий типорозмір; 
• новий хімічний склад; 
• додаткова термічна обробка; 
• підвищені вимоги до точності геометричних розмірів, до механічних властивостей тощо; 
• продукт-аналог за іншим стандартом. 

В залежності від ступеню новизни компанії-виробники поділяються на новаторів (ті, які розробляють продукти з абсолютно новим комплексом властивостей, що відсутні на ринку) та послідовників (які впроваджують нові продукти за вже існуючими стандартами та специфікаціями). 

Ринкові передумови для розвитку нових продуктів 

Кожна галузь, що споживає сталевий металопрокат, має власний набір вимог до його характеристик. Ці вимоги постійно зростають, бо впроваджуються нові, більш продуктивні та технологічні методи переробки та конструювання; з’являються нові правила експлуатації, безпеки та екології; ускладнюються умови видобутку, будівництва тощо. Для того, щоб забезпечити ефективну роботу деталей, конструкцій та агрегатів в цих умовах, є необхідною розробка нових продуктів з більш «просунутими» властивостями у порівнянні з традиційними матеріалами. 

Як приклад можна розглянути автомобілебудування. До кінця ХХ століття в цьому промисловому сегменті панували так звані «м’які сталі» (англ. mild steels) - сплави з невисокими показниками міцності та доброю пластичністю. На той момент вони були оптимальними з точки зору існуючих виробничих агрегатів та умов використання. Такі матеріали чудово формувалися, але задля забезпечення конструктивної міцності елементи з м’яких сталей повинні були мати значну товщину, що дуже сильно позначалося на масі автомобіля та витратах пального. Із часом почали посилюватися обмеження щодо екологічності, безпеки пасажирів та пішоходів, вартості виробів. Й м’які сталі виявилися «вузьким місцем» для розвитку всієї автомобільної галузі. Задля задоволення нових потреб ринку працювали як окремі компанії та інститути, так й їхні міжнародні об’єднання та асоціації. Результатом такої роботи стала розробка цілої ланки нових прогресивних залізовуглецевих сплавів високої міцності – HSLA, HSS, AHSS, DP, СР, TRIP, TWIP, MS та інші. Наразі доля м’яких сталей в конструкції автівки складає лише 25-30%, а в найближчому майбутньому зменшиться до 3-5%. 

Інноваційні розробки звичайно впроваджуються поступово й переходять на стадію серійного виробництва після довготривалих лабораторних та натурних випробувань. Значна частина новинок із часом переходить до галузевих, національних та міжнародних стандартів. Про особливості існування світових систем стандартизації я розповідав у одній з минулих публікацій. Якщо ви її пропустили, пропоную ознайомитися з нею за посиланням. 

Різні промислові сегменти можуть споживати продукцію одного виду. Наприклад, товстолистовий прокат може постачатися в будівельну галузь, машинобудування, енергетичний сектор та під виготовлення морських суден. Але цей товстий лист буде тільки виглядати однаковим, бо кожна галузь вимагає від нього індивідуальних властивостей. Для виготовлення будівельної металоконструкції будуть важливими легке зварювання та висока несуча здатність, для створення ковша екскаватору – максимальна абразивна стійкість, для глибинних морських споруд – здатність опиратися корозійним процесам тощо. А це забезпечується коригуванням хімічного складу сталі, технологічних режимів виплавляння, гарячої деформації та інших виробничих процесів. 

Тож, коли виробник бажає постачати свою металопродукцію на той чи інший ринок або в ту чи іншу галузь промисловості, його сталевий прокат, напівфабрикати, чавун та інші вироби повинні задовольняти вимоги нормативних документів, які діють в цій галузі/ країні/ регіоні. Відповідно, без додаткового освоєння нових марок і профілів в сучасному металургійному світі не обійтися. 

Окремо слід виділити й такий важливий загальносвітовий фактор як екологічні ініціативи. На тлі боротьби за декарбонізацію промисловості в усьому світі істотно змінюються умови виробництва. Про те, як це відбувається в металургійній галузі, я також вже розповідав у своєму блозі (ось посилання на текст першої публікації з цього приводу). Наразі впроваджуються нові методи відновлення заліза з руди, вуглецевмісні види палива заміщуються альтернативними, впроваджуються ресурсозберігаючі способи виплавляння сталі та гарячого прокатування сталевих виробів. Й така продукція також підпадає під поняття НВП, адже суттєво змінюються умови її отримання, що потребує суттєвих коригувань технології задля забезпечення потрібних властивостей готового прокату. 

Етапи освоєння виробництва нових продуктів 

Оскільки розвиток НВП в більшості випадків пов’язаний із матеріальними та часовими витратами, до вибору таких проектів треба підходити відповідально. Наприклад, на металургійних підприємствах Групи Метінвест процес налагодження виробництва новинок складається з декількох ключових фаз: 

1. Ідеї та пропозиції.  

В кінці кожного року відбувається опитування каналів збуту, ключових клієнтів, технічних спеціалістів активів на предмет подання пропозицій щодо освоєння НВП у наступному році. Протягом року також з’являються нові ідеї, які обов’язково проходять всі наступні етапи. 

2. Ринковий аналіз.  

Всі запропоновані ідеї проходять оцінку ринкової потреби. Визначаються поточні обсяги споживання, потенційні обсяги реалізації, маржинальність кожного продукту. 

3. Техніко-економічний аналіз.  

Оцінюються технічна можливість налагодження виробництва та витрати на його організацію, орієнтовна собівартість нового продукту. Витратна частина порівнюється із прибутковістю новинки, на базі чого приймається рішення щодо економічної доцільності виконання робіт з освоєння. У разі підтвердження ефективності, продукт додається до плану робіт з налаштування виробництва НВП. 

4. Підготовка виробництва.  

На цьому етапі виконується закупівля та підготовка потрібного обладнання та інструменту, розробляється наскрізна технологія виготовлення. 

5. Дослідне виробництво, постачання пробних лотів.

Виготовляються експериментальні зразки та партії продукції, відпрацьовуються технологічні режими, отримується зворотній зв’язок від споживачів щодо експлуатаційних властивостей НВП. 

6. Серійне виробництво нового продукту.  

Вихід на заплановані обсяги виготовлення та реалізації, комерціалізація нового продукту. 

Процес освоєння виробництва НВП – кросфункціональна робота. До неї на різних етапах залучаються різні служби, від технічних та виробничих спеціалістів до менеджерів з закупівель, маркетингу та продажів. 

Життєвий цикл нових продуктів 

Під життєвим циклом продукту розуміють період часу, протягом якого виріб знаходиться на ринку (період існування на ринку). Кожен продукт рано чи пізно витісняють із ринку інші, досконаліші товари. Життєвий цикл у всіх товарів різний - це залежить від їхнього типу та ринку, на який вони постачаються. У світі існує тенденція  прискорення життя продукту (скорочення життєвого циклу) - на ринок надходять нові товари, які дешевші або кращі за свого попередника. 

«Класичний» життєвий цикл 

Він складається з декількох основних етапів: 

• Впровадження – фаза налагодження технології серійного виробництва та виведення продукту на ринок; 

• Зростання – збільшення обсягів постачання продукту, розширення мережі збуту; 

• Зрілість – насичення ринку, досягнення цільових обсягів реалізації; 

• Спадання обсягів реалізації – поступове зниження збуту продукту через зміну вимог, вихід на ринок більш ефективних альтернатив або з інших причин. 

«Традиційний» життєвий цикл продукту 

Але далеко не всі продукти існують за такими ринковими правилами. Є багато інших схем, які описані в підручниках з маркетингу та також характеризують реальну поведінку товару. Далі наведу лише деякі з них. 

«Плато» 

Після етапу впровадження та деякого зростання спостерігається спадання до певного обсягу продаж, який й зберігається в подальшому. Така поведінка характерна для продуктів, які не повністю виправдали очікування споживачів. Після стартового ажіотажу цю продукцію купляють тільки прихильники бренду або ті, хто не може без неї обійтися. 

«Проект» або «Провал» 

Продукт був виготовлений та поставлений на ринок, але після першої поставки або деякої серії виробництва припинив своє існування. Таке буває у разі повного несприйняття виробів ринком або під час постачання продукції з певними властивостями під конкретний проект (наприклад, труби під магістральний газопровід з унікальними умовами експлуатації). 

«Затяжний бум» 

Після впровадження відбувається тривале зростання без ознак насиченості ринку та спадання обсягів. Так може відбуватися, наприклад, у разі розширення сфер застосування продукту та залучення все нових й нових споживачів. 

«Сезон» 

Збут продукту відбувається хвилеподібно, в залежності від пори року, інших природних циклів та факторів, що з чіткою періодичністю впливають на обсяги споживання (у якості прикладу можна згадати арматурний прокат в країнах із суворими зимами). 

«Гребінь» 

Після етапів впровадження та зростання й певного насичення ринку відбувається нових сплеск із збільшенням обсягів споживання. Це може повторюватися декілька разів, із різними часовими інтервалами. Така поведінка може бути характерною для продукту, який із часом вдосконалюється й набуває нових властивостей або для якого періодично застосовують маркетингові та інші інструменти стимуляції збуту. 

Ось так виглядає загальна картина процесів виготовлення нових продуктів. Системна реалізація проектів дозволяє компаніям втримувати та збільшувати долю ринку, постачати власну продукцію в нові сегменти промисловості та розширювати клієнтську базу. Зокрема на українських металургійних підприємствах Групи Метінвест за 15 років було налагоджено виробництво 480 нових видів продукції: сортового та фасонного прокату, товстого листа, гарячекатаних, холоднокатаних і оцинкованих рулонів, електрозварних труб, сталевих напівфабрикатів та інших виробів. Ця робота не зупиняється й сьогодні.